Спекотна весна, необережність, а частіше – безвідповідальність людей стають причиною матеріальних втрат і трагічних випадків. Хоч як це не парадоксально, але одне й те ж саме може захоплювати людину і жахати водночас.
Наприклад, є дві речі, які заворожують і не набридають нам – дивитися на вогонь і воду. Водночас, жертвами вогню, а точніше пожеж, щорічно стають тисячі людей, а збитки, завдані ними, обчислюються мільярдами гривень.
Через людську безпечність та необережність, нехтування правилами пожежної безпеки, вогонь продовжує збирати свої жертви. Особливо небезпечно у лісі, де за оперативними даними в 70 % випадків лісова пожежа виникає через необережність людей – непогашене вогнище, кинутий недопалок, тліючий патронний пиж, який впав у суху траву після пострілу, внаслідок удару блискавки в сухе дерево.
Цього місяця пожежна небезпека не зменшиться, а зросте, адже температурний фон перевищує норму на 4-9 градусів. А це є показником стихійного небезпечного гідро-метеорологічного явища. Тому цілком вмотивованим є рішення кабінету міністрів про закриття для відвідування лісових масивів, лісопосадок через аномально спекотну погоду.
Передусім, слід пам’ятати, що в лісах заборонено розводити вогнища. Особливо це небезпечно у місцях із сухою травою і під корінням дерев. Не можна кидати запалені сірники, недопалки, використовувати автомобілі з несправною системою живлення, палити і користуватися вогнем поблизу. Культурно-масові заходи в лісі слід проводити на спеціально облаштованих ділянках.
У суху пору року слід ретельно очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави та листя, не розкладати вогнище поблизу звисаючих крон дерев, у хвойних молодняках, серед сухого очерету. Не можна залишати вогнище без нагляду, не впевнившись, що воно погашене.
При розкладанні вогнища потрібно, щоб із повітряного боку від багаття, тобто там, куди летять іскри, розташовувалась водойма, велика калюжа або відкрита місцевість. Невеликі займання, які виникли внаслідок викиду з вогнища жаринок, необхідно гасити відразу, заливаючи водою, засипаючи піском, землею, покриваючи брезентом, затоптуючи взуттям, збиваючи мокрими ганчірками, у крайньому разі – одягом. Зупинити розповсюдження вогню значно легше, ніж загасити велику пожежу. Такі необдумані вчинки призводять до загибелі всього живого і можуть спричинити пожежу, що здатна за лічені хвилини знищити багато гектарів лісу.
При згоранні однієї тони рослинних залишків у повітря вивільняється приблизно 9 кілограмів мікрочастинок диму, до складу яких входить низка сполук, що можуть спровокувати онкохвороби. З димом у повітря вивільняється діоксин – одна з найотрутніших для людини речовин. Тому чинним законодавством України передбачена відповідальність за порушення заборонних норм. Так ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне випалювання рослинності або їх залишків) передбачається накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних доходів (170-340 грн) і на посадових осіб – від п’ятдесяти до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів (850-1190 грн).
Шановні жителі Путильщини! Звертаємо вашу увагу на те, що лише спільними зусиллями ми збережемо ліс для майбутніх поколінь.
Дмитро МИХАЙЛЮК,
начальник відділу лісового господарства ДП «Путильське лісове господарство».
