10 місяців крісло керівника державного лісогосподарського підприємства Путильщини залишалося вакантним. Нині очолювати колектив та визначати стратегічні напрямки лісової галузі доручили Василю Слижуку, який до цього обіймав посаду головного інженера.
Про діяльність підприємства, кадрові зміни та аналітику реформаторських ініціатив українського Уряду йтиметься у нашому інтерв’ю.
- На початку року лісгосп опинився на порозі кризи через відсутність ринків збуту готової продукції, згодом додалася пандемія коронавірусу. Чи посилився економічний дисбаланс, або ж навпаки підприємство отримало новий старт?
- Останні півтора року лісівникам доводилося «затягувати паски». Зменшилася середня зарплата, суттєво скоротилися витрати на придбання обладнання та матеріалів. Водночас різко знизився попит на продукцію, відповідно уповільнилися обсяги виробництва. Так диктував зовнішній ринок.
Оскільки пандемія різко пригальмувала світову економіку, то тепер спостерігається певне пожвавлення ринків збуту. Простіше кажучи, підприємства що стояли, намагаються наздогнати втрачений час та можливості. Позначився ріст виробництва і в нас на підприємстві. Тож поступово виходимо з кризової ситуації.
- Василю Васильовичу, на керівній посаді вдастеся до кадрових змін?
- Залучати до роботи нових фахівців, звільняти чи понижувати на посадах не планую. Адже протягом багатьох років формувалася команда висококваліфікованих спеціалістів. Я пильно стежитиму за виконанням посадових обов’язків кожного працюючого і оцінюватиму не особисті якості, а професійність, сумлінність, ініціативність. Відповідно робитиму висновки, а при необхідності – кадрові ротації.
- Гідна зарплата є хорошим стимулом для виконання працівниками якісних показників. Чи зростуть зарплати в галузі?
- Середня зарплата складає трішки більше 7 тисяч гривень на місяць. Це дуже мало. Потрібно досягнути показника 12-15 тисяч гривень. Для того, щоб підняти зарплату є два шляхи: скорочення або підвищення продуктивності праці. Якщо оптимізація робочих місць і буде, то не за рахунок примусового звільнення. Як підвищити ефективність праці? Потрібно шукати нових споживачів, випускати більш якісну конкурентоспроможну продукцію.
- Повінь у червні завдала шкоди лісовим масивам – зсуви, повалені дерева, зруйновані дороги. Як боретеся із наслідками, чи є підтримка з боку держави?
- Ще під час проливних дощів до роботи були залучені всі лісництва, задіяні техніка, люди. Розчищали завали дерев, дороги, мостові переходи, допомагали населенню. Зараз роботи продовжуються. Відновлюємо переїзди, укріплюємо береги, будуємо кладки, реставруємо рекреаційні зони. А в лісових масивах прибираємо повалені дерева.
Цього разу нам подали руку допомоги на державному рівні. За виділені державою бюджетні кошти для подолання наслідків стихії придбали колісний екскаватор HYUNDAI вартістю 3,8 млн гривень.
- Природні катаклізми спричинили хвилю емоційного незадоволення громадськості, вказуючи, що Карпати «лисіють». Ви погоджуєтесь із цим твердженням?
- Будь-яка вирубка лісу є втручанням людини в екосистему. Цей чинник, однозначно, впливає на ті природні процеси, які всім нам доводиться переживати.
Але про масові вирубки нині не йдеться, скоріше навпаки, кількість лісосік щороку зменшується. Приміром, колишній лісокомбінат у свій час рубав близько 200 тис. кубометрів деревини в рік. Цього року розрахункова лісосіка підприємства складає 65,5 тис. кубометрів, а у 2019 році ця цифра дорівнювала 68,9 тис. кубометрів деревини по всіх видах рубок.
Раніше лісозаготівельні роботи розгорталися на 10-ти гектарах. Тепер площа відведена під вирубку лісу не може перевищувати трьох гектарів.
До того ж нашою головною ціллю є збереження лісу, а не його вирубка. Держава нам дає можливість використовувати цей ресурс, щоб ми могли відновлювати, примножувати та зберігати лісові багатства. Ми звітуємо перед державою за використання зароблених коштів.
- Був період, коли підприємцям, власникам пилорам, не вистачало сировини. Як нині?
- Проблема вирішилася сама собою. Тепер ми просимо підприємців купувати деревину. На цей процес вплинула світова економічна криза, зниження ціни на лісопродукцію та заборона вивозу за кордон лісу-кругляка. Тож продовжили діяльність лише крупні підприємці.
- Нині йдеться про розширення територій національних природних парків України. Зокрема, лісові угіддя біля озера Буковинське око хочуть залучити до НПП «Черемоський»? Чи поступиться підприємство ще одним шматком своїх просторів?
- НПП «Черемоський» утворився на теренах Перкалабського лісництва. Щодо можливості розширення його меж, ми це питання вивчаємо. Та зазначу, що 36 % нашої території відноситься до природно заповідного фонду. На цих угіддях ми не проводимо господарську діяльність.
Також варто вказати на досвід Словаччини, де національні природні парки перебувають у підпорядкуванні та фінансуванні держлісгоспів. Це дозволяє дієво та фахово стежити за природними процесами, проводити наукові дослідження та зберігати унікальні природні об’єкти.
- Як ставитеся до перспективи приватизації лісових угідь в Україні?
- Це питання риторичне. Тут вдамся до порівняння, а висновки – робіть самі. Приміром, в Австрії 90 % лісів знаходяться у приватній власності і лише 10 % - у державному відомстві. Та це складалося віками і закарбовувалося на ментальному рівні. А ось у Прибалтійських країнах, щойно ліси передали в приватні руки, за 5 років вирубали їх більшу частину. Тож наші реформи мають бути направлені на те, щоб зберегти ліс, а не залишити після себе пустелю.
- Після тривалих дискусій, лісгоспи все ж сплачують податок на лісові землі.
- Нас прирівняли до сільгоспвиробників, забувши, що ми не збираємо врожай з одного наділу щороку. Ліс рубають раз у 80 років. Якщо даний податок піднімуть, ми не зможемо його виплачувати. Лише за перше півріччя до місцевих бюджетів було сплачено567 тисяч гривень податку на лісові землі. Також за перше півріччя підприємство сплатило понад 10 мільйонів гривень всіх податків та відрахувало понад 3 мільйони внесків до державних цільових фондів.
- Василю Васильовичу, якими будуть Ваші кроки на керівній посаді на шляху розвитку лісової галузі Путильщин? На чому акцентуватимете увагу: вдосконаленні і розширенні виробництва чи охороні лісу?
- Матеріальна база виробничих підрозділів є досить потужною. Це заслуга попередніх керівників та всього колективу. Цей показник буду берегти та збільшувати.
Та головне завдання перед лісівниками всієї України – це охорона і примноження лісів держави. Певні корективи вносить сама природа. Зміна температурного режиму на планеті Земля призводить до всихання хвойних лісів. Тож потрібно міняти склад насаджень.
Під час робочої поїздки до Австрії побачив, як в Альпійських горах справляються із цим явищем? Все досить просто, на місцях всихання хвойних лісів висаджують листяні породи дерев, які більш стійкі до підвищення температури. Таким чином листяні породи піднялися вище на 100 метрів свого ареалу зростання.
Біографічна довідка
Кар’єру лісівника Василь Васильович Слижук розпочав у 1981 році, одразу після закінчення навчання у Сторожинецькому лісовому технікумі. Перше місце роботи – пожежний сторож Усть-Путильського лісництва Путильського лісокомбінату. Та вже через два тижні отримав повістку на службу в армії й одразу пішов виконувати громадянський обов’язок. Після 2-річного армійського вишколу Василь Васильович вирішив здобувати вищу освіту. Успішно здавши вступні екзамени, був зарахований на перший курс Львівського лісотехнічного інституту. У 1988 році здобув фах «інженера лісового господарства» та повернувся на Путильщину на посаду майстра лісу Перкалабського лісництва. На крайній та найвищій точці Буковинських лісових угідь пропрацював 2 роки.
Тоді доля пророчила стати науковцем. На запрошення наукового керівника, професора М. П. Горошка юнак повернувся до Львова та вступив до аспірантури за спеціальністю «лісова таксація та лісовпорядкування». Досліджував лісівничо-таксаційні показники букових лісів Буковини, як результат, є ряд наукових публікацій.
Життєві дороги знову повернули до рідної Путильщини. Тепер лісокомбінат запропонував молодому спеціалісту посади інженера лісових культур, а згодом – інженера з охорони лісу. З 1994 по 1996 роки був лісничим Усть-Путильського лісництва. У1995 році на базі лісокомбінату було створено ДП «Путильський лісгосп». Вже через рік Василеві Слижуку запропонували посаду головного інженера на підприємстві, якій присвятив 26 років. За виключенням 2001-2002 років, коли довелося очолити лісгосп.
21 липня голова Державного агентства лісових ресурсів України Василь Кузьович підписав наказ про призначення керівником ДП «Путильський лісгосп» Василя Слижука.
