Карпатський ліс споконвіків славився своєю міцністю та довговічністю. Меблі, інші вироби з нього та дерев’яні конструкції для будівництва слугують людям кількох поколінь. Бо одне, коли деревина виросла на родючих ґрунтах рівнини, і зовсім інше – на малородючих і скелях.

У деревообробному цеху лісгоспу, що знаходиться в Путилі, працює 56 чоловік. Кількість нібито невелика, але для віддаленого гірського населеного пункту, де обмаль підприємств, це щось таки значить.

Продукцію реалізовують як на зовнішньому, так і внутрішньому ринках. Румунія, Німеччина, Молдова та багато інших держав охоче купують пиломатеріали. Та й українські підприємці не стоять осторонь. Пилорами функціонують також у Селятині та віддаленому селі Бісків. Виготовляють дошки обрізні та необрізні, бруси різного розміру для будівництва. А ще тут є сушильне господарство – три сушильні камери. Сухі пиломатеріали коштують дорожче від свіжорозпиляних і користуються більшим попитом. Та й для транспортування зручніші і вигідніші, бо можна завантажити більшу кубатуру.

Змонтована котельня, яка працює на відходах від розпилювання – тирсі та корі. Зимою, коли люті морози, додатково використовують неліквідну деревину. А влітку тирсу купують підприємці, запасаючись на зиму, бо з неї виготовляють паливні брикети.

– Якщо рентабельність на заготівлях 5%, то на переробці – 10%, – сказав головний економіст Іван Циганюк у розмові зі мною. – Для повної та поглибленої переробки неліквідної деревини потрібне дороге обладнання, та для його придбання в даний час немає коштів.