Мисливське господарство

Вовк – один із найдосконаліших хижаків планети. Він має властивість аналізувати, робити певні висновки, прогнозувати ситуацію, легко пристосовується до змін навколишнього середовища. В останній період з’явилося багато нових рис у поведінці звіра. Реєстрували випадки перебування вовків на лежанці неподалік від людей, які проводили рубку лісу. Шум бензопил, присутність людей не призвели до втечі вовків чи зміни місця лежанки. Незважаючи на часті зустрічі з людьми, вовк не змінив властивої для хижака обережності. Він розрізняє небезпечних і безпечних для нього людей. У разі появи озброєної людини – тікає. Практика показує, що немає такого способу боротьби з вовком, якому звір (причому, за достатньо короткий термін) не навчився протидіяти. Навіть до прапорців він не має тепер страху. Були непоодинокі випадки втечі вовка за лінію прапорців під час полювання. Зазвичай це роблять старі досвідчені вовки.

В екосистемах хижак відіграє позитивну роль, але це стосується малопорушеної природи. В добре організованому мисливському господарстві він небажаний: дикі свині, олені, козулі внаслідок біотехнічних заходів, зокрема підгодівлі, набувають тут схожості з домашніми тваринами, а говорити про селекційну роль вовка в тваринництві не доводиться. На території з розвиненим веденням мисливського господарства вся система «хижак-жертва» функціонує за умов постійних змін, які вносить господарська діяльність людини. Збільшення або зменшення чисельності копитних змінює забезпечення вовка природними кормами, що впливає на його чисельність, зокрема через рівень виживання молодняку. Інший, не менш важливий чинник – обсяги добування. Як показав досвід вилову вовка у мисливських угіддях Волинської області, щорічне добування понад 50% поголів’я хижака призводить до зменшення його кількості. За умови вилову 30-40%, чисельність може залишатися відносно стабільною протягом тривалого періоду, а незначне добування (до 30%) за наявності достатньої кількості кормів та території призводить до збільшення чисельності.
Вовк істотно впливає на кількість диких тварин. Мінімальна щоденна потреба звіра в м’ясі – 1,7 кг. Є інформація, що вовчий шлунок вміщує понад 9 кг. Після тижневого голодування вовк з’їдає 4-8 кг м’яса за один прийом. Після повного наповнення шлунку відлежується 2-3 дні. Здатний щорічно знищували до 75-85% приплоду оленя, козулі, дикої свині, зайця. Загалом у живленні вовка можуть займати: козуля – понад 20%, олень – до 16%, дика свиня – 11%, значно менше заєць – 4%.
У ситуації, що склалася в Україні, боротьбу з вовками необхідно вести. Потрібно розробити стратегію, тобто довготермінову, постійно діючу програму регулювання чисельності. Необхідно чітко розрізняти вовків незайманої природи і звірів, які живуть за рахунок домашніх тварин. Адже то – дві різко відмінні екологічні форми. Зусилля необхідно спрямувати на максимальне зменшення чисельності особин, які спеціалізуються на домашніх тваринах і заселяють густонаселені райони з інтенсивним розведенням свійських тварин. У районах, де тваринництво менш розвинене, де достатні ресурси диких копитних, у системі «хижак-жертва» вовк може виконувати свої санітарні та регуляційні функції, перебуваючи під постійним жорстким контролем та регулюванням чисельності. Якщо в таких районах вовка буде знищено, то екологічну нішу цих звірів займуть не бажані для живої природи бродячі, здичавілі собаки і вовкособаки.